НОРМАТИВНІ АКТИ
КОЛОМИЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Вівторок, 19 жовтня 2021 року
 Рішення міської ради  "Про встановлення місцевих податків і зборів на територі..."  № 781-16/2021-16 від 24.06.2021р. 
Документ №781-16/2021 від 24.06.2021р. Внесено зміни в інший нормативний акт
        

 
Повязані документи

Рішення міської ради  Про затвердження Положення про туристичний збір в новій редакції
Рішення міської ради  №3463-41/2019 від 21.02.2019р. Внесено зміни в інший нормативний акт
Рішення міської ради  Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів
Рішення міської ради  №3782-47/2019 від 27.06.2019р. Внесено зміни в інший нормативний акт
Рішення міської ради  Про затвердження Положення про транспортний податок
Рішення міської ради  №3786-47/2019 від 27.06.2019р. Внесено зміни в інший нормативний акт
Рішення міської ради  Про затвердження Положення про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
Рішення міської ради  №4731-63/2020 від 25.06.2020р. Внесено зміни в інший нормативний акт

 
Історія документа

Історії немає

 
Публікації документа

28.06.2021



 
РІШЕННЯ
 
Коломийської міської ради
(16  сесія)
8  демократичного скликання
 
від 24.06.2021р.  № 781-16/2021-16
 

Про встановлення місцевих податків і зборів на території Коломийської територіальної громади

       Керуючись статтею 143 Конституції України, відповідно до Податкового кодексу України та пункту 24 частини 1 статті 26, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою встановлення місцевих податків і зборів на території Коломийської територіальної громади, міська рада

вирішила:

       1. Встановити, що  на території Коломийської територіальної громади справляються наступні місцеві податки і збори:

  • єдиний податок;
  • податок на майно;
  • збір за місця для паркування транспортних засобів;
  • туристичний збір.

       2. Затвердити положення про місцеві податки і збори:

       2.1 Положення про єдиний податок (додаток 1).

       2.2 Положення про податок на майно (додаток 2).

       2.3 Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів (додаток 3).

       2.4 Положення про туристичний збір (додаток 4).

       3. Дане рішення набирає чинності з 01.01.2022 року.

       4. Визнати такими, що втратили чинність:

  • рішення міської ради від 25.06.2020 року №4731-63/2020 «Про затвердження Положення про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»;
  • рішення міської ради від 27.06.2019 року №3786-47/2019 «Про затвердження Положення про транспортний податок»;
  • рішення міської ради від 21.02.2019 року №3463-41/2019-41 «Про затвердження Положення про туристичний збір в новій редакції»;
  • рішення  міської  ради  від 27.06.2019    року  №3782-47/2019      «Про

встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів»;

  • рішення Раківчицької сільської ради від 24.02.2017 року №278-14/2017 «Про запровадження єдиного податку»;
  • рішення Корницької сільської ради ОТГ від 25.01.2017 року №116-XVII/2017 «Про затвердження Положення про транспортний податок»;
  • рішення Корницької сільської ради ОТГ від 14.07.2020 року №84-V/2020 «Про встановлення ставки туристичного збору по Корницькій сільській раді ОТГ на 2021 рік»;
  • рішення Раківчицької сільської ради від 15.03.2019 року №623-30/2019 «Про встановлення туристичниого збору»;
  • рішення Корницької сільської ради від 25.01.2017 року №113-XVII/2017 «Про затвердження Положення про спрощену систему оподаткування»;
  • рішення Королівської сільської ради від 27.01.2017 року №112-X/17 «Про затвердження Положення про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»;
  • рішення Королівської сільської ради від 14.01.2018 року №183-XX/18 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік» зі змінами.

4.        Відділу комунікацій та інформаційних технологій (Михайло Качанський) оприлюднити рішення в засобах масової інформації та на офіційному сайті міської ради.

       5.        Організацію виконання рішення покласти на заступника міського голови Миколу Андрусяка.

          6.        Контроль за виконанням рішення доручити постійній комісії з питань бюджету, інвестицій, соціально-економічного розвитку та зовнішньоекономічних відносин (Ігор Костюк) та постійній комісії з питань підприємництва, регуляторної політики, архітектури, містобудування, транспорту та зв’язку (Галина Беля).



Міський голова                                                                           Богдан СТАНІСЛАВСЬКИЙ


      Додаток 1

      до рішення міської ради

      від 24.06.2021 р. № 781-16/2021


ПОЛОЖЕННЯ

про єдиний податок

Розділ 1. Загальні положення

1.1. Положення про єдиний податок (далі – Положення) визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

1.2. Положення розроблено відповідно до п.24 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.10, пункту 12.3. ст.12, статей 291-300 Податкового кодексу України.        

1.3. Визначення понять.

У цьому Положенні поняття вживаються у значеннях згідно із статтею 14 Податкового кодексу України.

1.4. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цим Положенням, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

1.5. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 Розділу XIV Податкового кодексу України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

1.6. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1.6.1. перша група - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

1.6.2. друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

1.6.3. третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

1.6.4. четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:

- здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподар-ської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

- провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

- не використовують працю найманих осіб;

- членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;

- площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

1.6.5. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку, а також працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При розрахунку середньооблікової кількості працівників застосовується визначення, встановлене Податковим кодексом України.

1.7. Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп:

1.7.1. суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

-діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

- обмін іноземної валюти;

- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин);

- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

- видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III  Податкового кодексу України;

- діяльність з управління підприємствами;

- діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж;

- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;

1.7.2. фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;

1.7.3. фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів;

1.7.4. страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;

1.7.5. суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;

1.7.6. представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;

1.7.7. фізичні та юридичні особи - нерезиденти;

1.7.8. платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

1.8. Платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

1.9. Для цілей цього розділу під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг:

1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;

2) послуги з ремонту взуття;

3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;

4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;

5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;

6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;

7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;

8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;

9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;

10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;

11) виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;

12) послуги з ремонту трикотажних виробів;

13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;

14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;

15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;

16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;

17) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;

18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;

19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;

  20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;

21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;

22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;

23) послуги з ремонту годинників;

24) послуги з ремонту велосипедів;

25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;

26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;

27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;

28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;

29) послуги з ремонту ювелірних виробів;

30) прокат речей особистого користування та побутових товарів;

31) послуги з виконання фоторобіт;

32) послуги з оброблення плівок;

33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;

34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;

35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;

36) послуги перукарень;

37) ритуальні послуги;

38) послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;

39) послуги домашньої прислуги;

40) послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.

Розділ 2. Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп

2.1. Доходом платника єдиного податку є:

     1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Податкового кодексу України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Податкового кодексу України

2.2. При продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

    Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

2.3. До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

2.4. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

2.5. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.

2.6. Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

2.7. У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки.

2.8. У разі якщо торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України.

2.9. Доходи фізичної особи - платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з главою 1 Розділу XIV Податкового кодексу України, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV  Податкового кодексу України.

2.10. Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону.

2.11. До складу доходу, визначеного статтею 292 Податкового кодексу України, не включаються:

1) суми податку на додану вартість;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця;

7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;

10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Податковим кодексом України;

11) безоплатно надані (передані) особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, на користь суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, за умови якщо:

- такі товари на день укладення договору про їх закупівлю були включені до Переліку лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та

- такі товари були придбані особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я або за кошти грантів (субгрантів) для виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні відповідно до закону.

У разі нецільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою пунктом 293.5 статті 293 Податкового кодексу України.

12) суми коштів та вартість майна, отриманих платником податку - юридичною особою у вигляді бюджетного гранту, за умови його цільового використання.

У разі нецільового використання наданого бюджетного гранту платник податку - юридична особа зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою пунктом 293.5 статті 293 Податкового кодексу України.

2.12. Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Податкового кодексу України.

2.13. Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

2.14. При визначенні обсягу доходу, що дає право суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування в наступному податковому (звітному) періоді, не включається дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди.

2.15. Право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

При цьому якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв'язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Розділ 3. Ставки єдиного податку

3.1. Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

3.2. Фіксовані ставки єдиного податку встановити для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

- для першої групи платників єдиного податку– 10 відсотків до розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб;

- для другої групи платників єдиного податку – 12 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати.

Розділ 4. Податковий (звітний) період, порядок нарахування та строки сплати єдиного податку

4.1. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої  другої груп є календарний рік.

       4.2. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначаються відповідно до ст. 295 Податкового кодексу України.

4.3. Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначаються ст. 296 Податкового кодексу України.

4.4. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку визначаються відповідно до ст. 297 Податкового кодексу України.

4.5. Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування визначається відповідно до ст. 298 Податкового кодексу України.

Розділ 5. Відповідальність платників податків

Платники єдиного податку несуть відповідальність, відповідно до Податковог кодексу України, за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Розділ 6. Контроль за сплатою до бюджету податку

Контроль за своєчасністю подання податкових декларацій, правильністю обчислення податку, повнотою і своєчасністю сплати до місцевого бюджету здійснюють контролюючі органи.



Міський голова                                                                            Богдан СТАНІСЛАВСЬКИЙ


        Додаток 2

       до рішення міської ради

       від 24.06.2021 р.№ 781-16/2021


ПОЛОЖЕННЯ

про податок на майно

Розділ 1. Загальні положення

1.1. Положення про податок на майно (далі – Положення) визначає механізм справляння, порядок обчислення та сплати податку на майно до бюджету Коломийської територіальної громади.

1.2. Положення розроблено відповідно до п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.10, пункту 12.3. ст.12, статей 265-267, 269-289 Податкового кодексу України.        

1.3. Склад податку на майно.

Податок на майно складається з:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- транспортного податку;

- плати за землю.

1.4. Визначення понять.

У цьому Положенні поняття вживаються у значеннях згідно із статтею 14 Податкового кодексу України.


Розділ 2. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

2.1. Платники податку

2.1.1. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

2.1.2. Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

2.1.2.1 якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

2.1.2.2 якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2.1.2.3 якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

2.2. Об’єкт оподаткування

2.2.1. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

2.2.2. Не є об’єктом оподаткування:

2.2.2.1 об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

2.2.2.2 об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

2.2.2.3 будівлі дитячих будинків сімейного типу;

2.2.2.4 гуртожитки;

2.2.2.5 житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням міської ради;

2.2.2.6 об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

2.2.2.7 об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність              у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в          малих архітектурних формах та на ринках;

2.2.2.8 будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку";

2.2.2.9 будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;  

2.2.2.10 об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об'єднань осіб з  інвалідністю та їх підприємств;

2.2.2.11 об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому    законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича  та/або господарська діяльність;

2.2.2.12 будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

       2.2.2.13 об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та    відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів

оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником    податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок  сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

2.2.2.14 об’єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров’я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських    фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається   платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

2.2.2.15 об’єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

2.2.2.16 об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей.

2.3. База оподаткування

2.3.1. Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та         нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

2.3.2. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав   на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

2.3.3. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі  кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

2.4. Пільги зі сплати податку

2.4.1. База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника  податку, зменшується:

2.4.1.1 для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

2.4.1.2 для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на   120 кв. метрів;

2.4.1.3 для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

2.4.2. Міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських  об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими  статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються  виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.

2.4.3. Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 Податкового кодексу України, для фізичних осіб не застосовуються до:

- об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої підпунктом 2.4.1 цього пункту;

- об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

2.5. Ставка податку        

2.5.1 Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової  нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються окремим рішенням міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.


2.6. Податковий період

2.6.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

2.7. Порядок обчислення суми податку

2.7.1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

2.7.1.1 за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази

оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів 2.4.1.1 або 2.4.1.2 підпункту 2.4.1. пункту 2.4, та відповідної ставки податку;

2.7.1.2  за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпунктів 2.4.1.1 або 2.4.1.2 підпункту 2.4.1 пункту 2.4, та відповідної ставки податку;

2.7.1.3 за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту 2.4.1.3 підпункту 2.4.1 пункту 2.4, та відповідної ставки податку;

2.7.1.4 сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2.7.1.2 і 2.7.1.3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

2.7.11 За наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "2.7.1.1"-"2.7.1.4" підпункту 2.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік    за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

2.7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 2.7.1 пункту 2.7, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або  нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платників            податку в десятиденний строк інформує відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про      надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про         сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої        влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-  рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або           нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

2.7.3. Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

- об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів  відповідних документів, зокрема документів на право власності,  контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

2.7.4. Орган державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючому органу відомості, необхідні для   розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної  реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об’єкт оподаткування.

2.7.5. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку,  передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або  нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником   подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

2.8. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об’єкта оподаткування податком.

2.8.1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця,    в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

2.8.2. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

2.9. Порядок сплати податку

2.9.1. Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується до міського бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

2.10. Строки сплати податку

2.10.1. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

2.10.1.1 фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення    податкового повідомлення-рішення;

2.10.1.2 юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

2.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановле-   ні підпунктом 2.7.2 пункту 2.7 розділу 2, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

2.10.3. Податкове зобов’язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102  Податкового кодексу України.


Розділ 3. Транспортний податок

3.1. Платники податку

3.1.1. Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України та підпункту 3.2.1 пункту 3.2 цього Положення є об’єктами оподаткування.

3.2. Об’єкт та база оподаткування

3.2.1. Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип  пального.

3.2.2. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу.

3.3. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України.

3.4. Податковий період

3.4.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

3.5. Порядок обчислення та сплати податку

3.5.1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування  фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в реєстраційних документах на об’єкт оподаткування.

3.5.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому  виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання   інформації про перехід права власності.

3.5.3. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані щомісяця у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом  виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

3.5.4. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

3.5.5. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

3.5.6. За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

3.5.7. У разі спливу п’ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років.

3.5.8. У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України та підпункту 3.2.1 даного Положення є об’єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов’язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.

3.5.9. У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України та підпункту 3.2.1 даного Положення є об’єктом оподаткування, уточнююча декларація юридичною особою - платником податку подається протягом 30 календарних днів з дня внесення відомостей  про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику уточнююча декларація юридичною особою - платником податку подається протягом 30 календарних днів з дня складання постанови слідчого, прокурора чи винесення ухвали суду.

3.5.10. Фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;

б) розміру ставки податку;

в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів  відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Фізичні особи - нерезиденти у порядку, визначеному цим пунктом, звертаються за проведенням звірки даних до контролюючих органів за місцем реєстрації об’єктів оподаткування.

3.6. Порядок сплати податку

3.6.1. Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до бюджету територіальної громади згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

3.7. Строки сплати податку

3.7.1. Транспортний податок сплачується:

3.7.1.1 фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

3.7.1.2 юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Розділ 4. Плата за землю

    1. Платники земельного податку :

4.1.1 власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

      1. землекористувачі.

Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

    1. Об’єкти оподаткування земельним податком:
      1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
      2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
    2. Базою оподаткування земельним податком є:
      1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого XII розділом Податкового кодексу України;
      2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

4.4. Рішення міської ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки   земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за   плановим періодом.

4.5. Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження),   земельним податком

4.5.1. Податок за лісові землі складається із земельного податку та рентної плати, що визначається податковим законодавством.

4.5.2. Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового  господарства, встановлюються відповідно до статті 274 Податкового кодексу України.

4.5.3. Ставки податку за один гектар лісових земель встановлюються відповідно до статей 274 та 277 Податкового кодексу України.

4.6 Ставка земельного податку

4.6.1. Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну  грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється окремим рішенням міської ради у відповідності до вимог  статті 274 Податкового кодексу України.

4.6.2. Ставка земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється окремим рішенням міської ради у відповідності до вимог  статті 277 Податкового кодексу України.

4.7. Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб

4.7.1. Від сплати податку звільняються:

4.7.1.1. особи з інвалідністю першої і другої групи;

4.7.1.2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

4.7.1.3. пенсіонери (за віком);

4.7.1.4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

4.7.1.5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи.

4.7.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб підпунктом 4.7.1. цього пункту, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах   граничних норм:

4.7.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

4.7.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

4.7.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

4.7.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

4.7.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

4.7.3. Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

4.7.4. Якщо фізична особа, визначена у підпункті 4.7.1. цього пункту, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених підпунктом 4.7.2 цього пункту, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі - заява про застосування пільги).

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.

У разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 1 травня поточного року пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

4.7.5. Якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у підпункті 4.7.1. цього пункту, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або  права власності.

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог підпункту 4.10.2 пункту 4.10 цього Положення та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги. 

У разі недотримання фізичною особою вимог абзацу першого цього пункту пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду".

4.8. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб

4.8.1. Від сплати податку звільняються:

4.8.1.1. санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських об’єднань осіб з інвалідністю, реабілітаційні установи громадських об’єднань осіб з інвалідністю;

4.8.1.2. громадські об’єднання осіб з інвалідністю України, підприємства та організації, які засновані громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю та спілками громадських об’єднань осіб з інвалідністю і є їх повною власністю,   де протягом попереднього календарного місяця кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських об’єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські об’єднання осіб   з інвалідністю, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

4.8.1.3. бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

4.8.1.4. дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків), освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються   за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

4.8.1.5. державні та комунальні дитячі санаторно-курортні заклади та заклади оздоровлення і відпочинку, а також дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до   Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких підприємств, установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ    та організацій;

4.8.1.6. державні та комунальні центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, центри фізичного здоров’я населення, центри   з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо-юнацькі спортивні школи, а також центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацькі спортивні школи і спортивні споруди всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих           осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, за земельні ділянки, на яких розміщені їх спортивні споруди. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій, декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня   виключення,   а    податок    сплачується починаючи    з місяця,   наступного   за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

4.9. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню земельним податком.

4.9.1. Не сплачується податок за:

4.9.1.1. сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали   радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;

4.9.1.2. землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

4.9.1.3. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;

4.9.1.4. землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі  яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі;

4.9.1.5. земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими    садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та   розсадниками багаторічних плодових насаджень;

4.9.1.6. земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;

4.9.1.7. земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні              представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються    приміщеннями     та       прилеглими  до них земельними   ділянками на      безоплатній

основі;

4.9.1.8. земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

4.10. Особливості оподаткування платою за землю:

4.10.1. Міська рада встановлює ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

4.10.2. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

4.10.3. Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

4.10.4. Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 Податкового кодексу України.

4.11. Податковий період для плати за землю:

4.11.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

4.11.2. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і   закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

4.12.  Порядок обчислення плати за землю

4.12.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у     сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на     нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа      наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід  права власності на об’єкт оподаткування.

4.12.2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної   документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі  такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

4.12.3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних   днів місяця, що настає за звітним.

4.12.4. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

4.12.5. Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42   Податкового кодексу України, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу України.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року    податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове  податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-  рішення вважається скасованим (відкликаним).

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок, щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок.

Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо:

- розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у  власності та/або користуванні платника податку;

- права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень підпунктів 4.7.4 та 4.7.5 цього пункту;

- розміру ставки земельного податку;

- нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок  суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

4.12.6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

4.12.6.1 у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

4.12.6.2 пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

4.12.6.3 пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

4.12.7. Юридична особа зменшує податкові зобов'язання із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи.

Такий порядок також поширюється на визначення податкових зобов'язань із земельного податку юридичною особою за земельні ділянки, які відведені в порядку, встановленому Законом України "Про основи соціальної    захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів, якими керують особи з інвалідністю з ураженням опорно-рухового апарату, члени їх сімей, яким відповідно до порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями передано право керування автомобілем, та законні представники недієздатних осіб з інвалідністю або дітей з інвалідністю, які перевозять осіб з інвалідністю (дітей  з інвалідністю) з ураженням опорно-рухового апарату.

4.13. Строк сплати плати за землю

4.13.1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з  дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною   ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі              у власності або користуванні у поточному році.

4.13.2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться  контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

4.13.3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім  календарним днем податкового (звітного) місяця.

4.13.4. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім  календарним днем податкового (звітного) місяця.

4.13.5. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним  планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України.

4.13.6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну  ділянку.

4.13.7. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

4.13.8. Власник нежилого приміщення (його частини) у  багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

4.13.9. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив)  податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені пунктом 4.12 цього Положення, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну сплату  податкового зобов’язання.

4.13.10. Податкове зобов’язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

4.14. Орендна плата:

4.14.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Орган місцевого самоврядування, який укладає договори оренди землі, повинен до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди   землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися  зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

4.14.2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

4.14.3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

4.14.4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

4.14.5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

4.14.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку :

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше    1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено,     - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

4.14.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової   оцінки.

4.14.5.3 може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у 4.14.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

4.14.5.4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських,  не може перевищувати розміру земельного податку.

4.14.5.5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не  може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

4.14.6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

4.14.7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджету застосовується відповідно до вимог статей 285-287 розділу XII Податкового кодексу України.

4.15. Індексація нормативної грошової оцінки земель:

4.15.1. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з  урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

4.15.2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель    застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

4.15.3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 січня поточного року забезпечуює інформування центрального органу виконавчої влади, що   реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Розділ 5. Відповідальність платників податку

Платники податку фізичні та юридичні особи несуть відповідальність за повноту і своєчасність перерахування податку до бюджету. Крім того,  юридичні особи несуть відповідальність за правильність визначення  суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та своєчасність подання податкових декларацій по платежу в порядку, визначеному Податковим Кодексом України.

Розділ 6. Контроль за сплатою до бюджету податку

Контроль за своєчасністю подання податкових декларацій по податку, правильністю його обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до місцевого бюджету здійснюють контролюючі органи.



Міський голова                                                                                 Богдан СТАНІСЛАВСЬКИЙ


Додаток 3

до рішення міської ради

від 24.06.2021 р. №781-16/2021


ПОЛОЖЕННЯ

про збір за місця для паркування транспортних засобів

  1. Загальні положення

       1.1. Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів (далі –Положення) визначає механізм справляння, розміри, порядок обчислення та сплати до бюджету територіальної громади збору за місця для паркування транспортних засобів (далі – збір).

1.2. Положення розроблено відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 10, пункту 12.3. ст.12, ст. 2681 Податкового кодексу України, ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", нормативних актів у сфері благоустрою.

  1. Платники збору
    1. Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
    2. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням міської ради про встановлення збору.

       Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом міської ради контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I Податкового кодексу України.

  1. Об’єкт та база оподаткування збором
    1. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету, за винятком площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених статтею 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
    2. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
  2. Ставка збору
    1. Ставка збору встановлюється за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі 0,018 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
    2. При визначенні ставки збору міська рада враховує місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

5 . Особливості встановлення збору

5.1 Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються міською радою.

6. Порядок обчислення, сплати та строки сплати збору

6.1. Сума збору за місця для паркування транспортних засобів, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням об’єкта оподаткування.

6.2. Платник збору, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на земельній ділянці не за місцем реєстрації такого платника збору, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як платника збору у контролюючому органі за місцезнаходженням земельної ділянки.

6.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

7. Відповідальність платників збору

Платники збору несуть відповідальність за повноту і своєчасність перерахування збору до бюджету. Крім того,  юридичні особи несуть відповідальність за правильність визначення суми збору, що підлягає сплаті до бюджету та своєчасність подання податкових декларацій по платежу в порядку, визначеному Податковим Кодексом України.

8. Контроль за сплатою збору до бюджету

Контроль за своєчасністю подання податкових декларацій, правильністю обчислення збору, повнотою і своєчасністю сплати до місцевого бюджету здійснюють контролюючі органи.



Міський голова                                                                           Богдан СТАНІСЛАВСЬКИЙ

       Додаток 4

       до рішення міської ради

       від 24.06.2021 р. №781-16/2021


ПОЛОЖЕННЯ

про туристичний збір

1.        Загальні положення

1.1. Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.

1.2. Положення про туристичний збір (далі – Положення) визначає механізм справляння, розміри, порядок обчислення та сплати до бюджету Коломийської територіальної громади, туристичного збору (далі – збір).

1.3. Положення розроблено відповідно до п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.10, пункту 12.3. ст.12, ст.268 Податкового кодексу України.

1.4. Внутрішній туризм (відповідно до підпункту 14.1.277. Податкового кодексу України) – переміщення в межах території України громадян України та/або осіб, які постійно проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

В'їзний туризм (відповідно до підпункту 14.1.277. Податкового кодексу України) – прибуття на територію України та/або переміщення в межах території України осіб, які постійно не проживають на території України, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.

2.        Платники збору

2.1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію Коломийської  територіальної громади, на якій діє рішення міської ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 5.1 пункту 5 цього Положення.

2.2. Платниками збору не можуть бути особи, які:

2.2.1. постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, на території Коломийської територіальної громади;

2.2.2. особи визначені підпунктом "в" підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, які прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 5.1.2 підпункту 5.1 пункту 5 цього Положення, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

2.2.3. особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, що супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого);

2.2.4. ветерани війни;

2.2.5. учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2.2.6. особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

2.2.7. діти віком до 18 років;

  2.2.8. дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади;

  2.2.9. члени сім'ї фізичної особи першого та/або другого ступеня  споріднення, визначені відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, які тимчасово розміщуються такою фізичною особою у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 5.1.2 підпункту 5.1 пункту 5 цього Положення, що належать їм на праві власності або на праві користування за договором найму.

2.2.10. взяті на облік як внутрішньо переміщені особи відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", які тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 5.1 пункту 5 цієї статті, а інформація про адресу таких місць зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи як адреса фактичного місця їх проживання/перебування.

3.        Ставка збору

3.1. Ставка збору встановлюється рішенням міської ради за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 5.1 пункту 5 цього Положення, у розмірі 0,5 відсотка – для внутрішнього туризму та 0,5 відсотка – для в'їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.

4.        База справляння збору

4.1. Базою справляння збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 5.1 пункту 5 цього Положення.

5.        Податкові агенти та місця проживання (ночівлі)

5.1. Згідно з рішенням міської ради справляння збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі):

5.1.1. готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;

5.1.2. житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об’єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).

5.2. Згідно з рішенням міської ради справляння збору може здійснюватися такими податковими агентами:

5.2.1. юридичними особами, філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами юридичних осіб згідно з підпунктом 7.2 пункту 7 цього Положення, фізичними особами - підприємцями, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 5.1 цієї статті;

5.2.2. квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб з метою їх тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 5.1.2 підпункту 5.1 пункту 5 цього Положення, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

5.2.3. юридичними особами, які уповноважуються міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з міською радою.

Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюються на офіційному сайті міської ради.

5.2.4. податкові агенти, які надають послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), які визначені у п.5.1, інформація по яких відсутня на офіційному сайті міської ради, справляють туристичний збір відповідно до пункту 3.

6. Особливості справляння збору

6.1. Платники збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам, які справляють збір за ставками, у місцях справляння збору та з дотриманням інших вимог, визначених рішенням міської ради.

За один і той самий період перебування платника збору на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено туристичний збір, повторне справляння збору, вже сплаченого таким платником збору, не допускається.

6.2. Особа здійснює тимчасове розміщення платника збору у місцях проживання (ночівлі), що належать такій особі на праві власності або на праві користування, виключно за наявності у платника збору документа, що підтверджує сплату ним туристичного збору відповідно Податкового кодексу України та рішення міської ради.

6.3. У разі дострокового залишення особою, яка сплатила туристичний збір, території Коломийської територіальної громади, сума надмірно сплаченого збору підлягає поверненню такій особі у встановленому Податковим кодексом України порядку.

7. Порядок сплати збору

7.1. Податкові агенти сплачують збір за своїм місцезнаходженням щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк та відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал.

7.2. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов’язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу.

7.3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

8. Відповідальність платників збору

Платники збору несуть відповідальність за своєчасність подання податкових декларацій, правильність визначення суми збору, повноту і своєчасність перерахування збору до бюджету в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

9. Контроль за сплатою збору до бюджету

Контроль за своєчасністю подання податкових декларацій по збору, правильністю його обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до місцевого бюджету здійснюють контролюючі органи.



Міський голова                                                                                 Богдан СТАНІСЛАВСЬКИЙ

                   



2011-2021 © Всі права застережено.